«Чужий: Ромул» — Ренесанс легенди: новий погляд на космічний жах

14 серпня в столичному кінотеатрі «Планета Кіно» відбувся закритий допрем'єрний показ. Протагоністами були команда Klap та інші представники преси, а в ролі антагоністів, крім самих ксеноморфів, виступила ще й русня, двічі перериваючи сеанс повітряними тривогами. Однак це не завадить нам поділитись враженнями від новинки.

Історія франшизи

Історія франшизи «Чужий» почалась ще у далекому 1979 році з оригінальної стрічки молодого режисера Рідлі Скотта, яка була герметичним космо-горором. Другий фільм, виробництво якого очолив Джеймс Кемерон, трансформувався в епічний бойовик, а третій, під керівництвом Девіда Фінчера, став напруженим трилером.

Четверту картину зняв Жан-П'єр Жене, автор прекрасної «Амелі», після чого серія взяла паузу на 15 років. У 2012 до неї повернувся її творець, але ні «Прометей», ні «Чужий: Заповіт» не змогли повернути франшизу на звичний рівень.

Сюжет

«Чужий: Ромул» є не просто оновленням франшизи, але й своєрідним мідквелом. Сюжет розгортається між подіями першої та другої стрічок і розповідає про групу юнаків, що мріють покинути свою депресивну шахтарську колонію, де навіть сонця ніколи не видно.

Аби втекти, вони наважуються на відчайдушну спробу пограбування покинутої дослідницької станції, що дрейфує десь поруч з планетою. Проте молодь навіть не здогадується, яка смертельна небезпека чекає на них там.

Режисер

Режисером і сценаристом нової картини став уругваєць Феде Альварес, вступивши в елітний клуб іменитих авторів, які створювали цю франшизу. Судячи з якості стрічки, він цілком може повторити шлях своїх легендарних попередників.

До «Чужого» Альварес вже знімав фільми жахів. У його творчому доробку були ремейк знакового зомбі-горору «Зловісні мерці» та оригінальний жахастик «Не дихай». Враховуючи це, зовсім не дивно чому сер Рідлі Скотт, бувши продюсером фільму, довірив режисерське крісло молодому автору.

Акторський склад

Однією з головних переваг оригінальних фільмів була харизматична героїня Елен Ріплі, майстерно зіграна Сігурні Вівер. Повторити її успіх тут намагається молода і дуже перспективна американка Кейлі Спейні, яку глядачі могли бачити у нещодавніх картинах «Прісцилла» та «Повстання штатів».

З другорядних персонажів хочеться виділити Девіда Джонсона, який зіграв андроїда Енді та продемонстрував найбільші особистісні метаморфози. Завдяки сучасним технологіям, у стрічці є камео вже померлого Ієна Голма, чий герой з'явився ще у першому фільмі.

Ксеноморфи

Швейцарський художник Ганс Рудольф Ґіґер, представник жанру біопанку та боді-горору, ще у 1979 році отримав свій «Оскар» за створення оригінального дизайну Чужого. Зараз же Феде Альварес насолоджується цим монстром, демонструючи його смертельну красу в різноманітних ракурсах і формах.

Ми бачимо як грудоламів, так і процес їх поступового перетворення у дорослу форму. Відчутно збільшена роль лицехапів (facehugger), а про те, що глядачі побачать у фіналі, краще не будемо розповідати, аби не зіпсувати враження.

Атмосфера

Фільм створює дуже насичену, напружену та похмуру атмосферу, а червоно-чорна колірна гама, разом з ритмічно-тривожним електронним саундтреком, лише підкреслюють і посилюють це відчуття.

Також режисер напрочуд вміло балансує між створенням якісного саспенсу та креативними екшн-сценами, своєрідним чином поєднуючи в єдине ціле основні переваги перших двох фільмів франшизи. Серця глядачів можуть завмирати в тривожному очікуванні та шалено калатати навіть в межах одного епізоду.

Вердикт

Після двох попередніх фільмів, які були сприйняті досить неоднозначно, серія потребувала свіжого погляду, але при цьому мала зберегти свій автентичний стиль. Здається, Феде Альваресу вдалось успішно реанімувати франшизу, не втративши її особливості.

Не дивлячись на те, що фінал можна легко передбачити навіть до перегляду, фільм дійсно тримає в напрузі до останніх кадрів. Це є беззаперечним свідченням режисерського таланту молодого уругвайця та одночасно світлого майбутнього усієї франшизи — вона опинилась у надійних руках.