Цікавинки міжнародного фестивалю анімації Linoleum 2024

Програма заходу була дуже насиченою, тож пропонуємо огляд з найцікавішими заходами цього безперечно унікального фестивалю, на які встигла потрапити наша команда. Також своїми враженнями від майстер-класу Ірини Сосінович та її проєкту «НепорозумЛіття» поділилася наша колега Єлизавета Сушко з Arthouse Traffic.

Церемонія відкриття

Надвечір першого дня відбулась урочиста церемонія відкриття фестивалю. Колектив кіностудії Олександра Довженка на честь цієї події відновив унікальні та раритетні плівки анімаційного мультсеріалу «Аліса в Дивокраї» (1981) та «Аліса в Задзеркаллі» (1982), українського режисера Єфрема Пружанського та люб’язно продемонстрував їх глядачам.

Обидві частини адаптації казки Льюїса Керрола, які були майстерно відтворені командою київських анімаційних художників є важливою частиною української культурної спадщини та справили на нас надзвичайно сильне враження.

Презентації відомих розробників та нові проєкти

Насичену ігрову частину фестивалю розпочав відомий український розробник Микита Філоненко, який розповів про історію інді-ігор, її сучасний стан та познайомив із власними проєктами. Спікер детально описав бойову систему, крафтинг та інші аспекти своїх ігор, а 3D-дизайнер Володимир Власенко презентував свій мобільний платформер Pipunka The Jumper.

Окремо відзначимо автентичну клікер-новелу Hedenite від четвірки українських незалежних розробників. Гравець у ролі персонажа на ім'я eM намагається вступити до престижного університету, але цей шлях виявляється складнішим, ніж здається. Проєкт надихався архітектурою і пейзажами Києва, має унікальну мальовану графіку та неповторний вайб.

Хедлайнери фестивалю та українська ідентичність в іграх

Також артдиректор харківської студії Solid Core Олександр Бабак продемонстрував ранні прототипи унікальної гри Floralis. У цьому проєкті, створеному на рушію UE5, гравці потрапляють у світ, де хижі рослини еволюціонували, отримали інтелект, а всі люди вимерли. При створенні гри студія надихалася Little Nightmares.

Хедлайнером став Максим Храпай, очільник львівської студії Hologryph, який представив новий виживач Sand. Дія гри відбувається на колонізованій Австро-Угорщиною планеті Софія, де гравці борються за ресурси у пустелі, використовуючи крокуючі машини — Трамплери. Храпай підкреслив оригінальний підхід до боїв у відкритому світі.

Після заходу відчувається, що інді напрям українського геймдеву перебуває в чудовій формі. Розробники шукають нові цікаві ідеї та прагнуть підкреслити у своїх іграх українську ідентичність.

Різномаїття анімації

На фестивалі для глядачів були доступні добірки короткометражної анімації на будь-який смак.

Хтось міг обрати секцію «Анімація для підлітків», де були представлені позитивні та щирі проєкти з усього світу: буддистська історія «Горобці» з Франції, щемлива «Бульбашка» з Китаю, мотивуючий «Манекен» зі Швеції чи добра казка про батьків та дітей «Скраббі» з Німеччини.

Хтось — подивитись тематичну добірку про соціальні умовності, куди увійшли історії про гея серед футбольних уболівальників, маленького мінотавра у пошуках друзів, гру в хованки, довжиною в усе життя, та день, сповнений незграбних соціальних взаємодій.

В програмі вітчизняної анімації відзначимо дивакувате «Колесо виродків», емоційну історію окупації «Місто, що живе на піску», неймовірну «Гуцульську пригоду» та ностальгічно-теплу «Дачу».

CASES: «НепорозумЛіття»/ «MisundersHood»

Також в рамках фестивалю відбулася низка майстер-класів, де перспективні аніматори та аніматорки розповіли свої історії створення фільмів. Головна концепція CASES, як зазначає директорка фестивалю, це ділитися правдою, надихатися та надихати колег. Тут неважлива глибина років, які ти працюєш в індустрії. Саме тому Ірину Сосімович, яка тільки розробляє свій короткий метр «НепорозумЛіття»/ «MisundersHood» та вже планує серіал, було дуже цікаво послухати. Сьогодні її називають найамбітнішою аніматоркою в Україні, адже вона стрімко просуває свою ідею, рухається у виробництві та вже отримала фінансування від Українського Культурного Фонду.


Анімаційний фільм «НепорозумЛіття»/«MisundersHood» розказує історію малорепрезентованих уразливих груп та стає голосом «не героїв». Хлопчик Олекса, маючи недіагностований аутизм, виробляє захисний механізм, який підводить його у найстрашніший час — коли приходить війна. Він втрачає і водночас знаходить все, нарешті наважившись на довіру. Проєкт прагне подолати стереотипи, познайомити глядача з іншою перспективою погляду на світ.


Ірина поділилась унікальними наробітками, перемогами та факапами та відповіла на питання аудиторії — чому герої стали тваринками, як знайшла продюсерку в команду та як впоратися з почуттям самозванця, коли ти лише дебютуєш в анімації. Вона навіть зізналась, що відобразила у фільмі себе — напочатку повномасштабного вторгнення у терапії їй діагностували розлад, з яким режисерка працює і завдяки своєму кіно, що створюється квантовими стрибками.

«Я померла в Ірпені» / конкурс «Божі створіння»

Також нам запам'яталася лекція української режисерки Анастасії Фалілеєвої, яка розповіла про свій новий витвір «Я померла в Ірпені», який здобув перемогу на фестивалі. Особливістю її виступу стала легкість, з якою вона розповідала про свою картину, адже її зміст далеко не радісний.

Щодо показів, варто згадати міжнародний конкурс «Божі створіння», який складався з 5 короткометражних анімаційних стрічок. Усі вони демонстрували різні ситуації, де головними героями були тварини. Більшість із них не містили діалогів, а ті, що мали закадровий голос, транслювались мовою оригіналу з україномовними та англомовними субтитрами.

Нашим фаворитом став короткий метр «Взуття та копита», де дівчина-кентавр Паула, яка працює педикюрницею, мріє мати людські ноги. Стрічка показує, що іноді важко підлаштуватись під певні умови та спроби «переробити» себе, але не завжди це потрібно — варто навчитись сприймати себе такими, якими ми є.

Переможці конкурсів

В українському конкурсі було представлено 9 різних стрічок, серед яких переможцем визнали роботу Ганни Паламарчук «З минулого», просякнуту ароматом борщу та ностальгією. Журі також відзначило проєкт «Нарости» Еліни Пупіної, який відобразив пошук української ідентичності під російськими «наростами».

У міжнародній програмі тріумфувала також українська картина — намальована вугіллям «Я померла в Ірпені». Річ у тому, що кошти на її створення надали Чехія та Словаччина. До речі, авторка, Анастасія Фалілеєва, виступила ще й з окремою лекцією про свою анімацію.

«Сліпа верба, спляча жінка»

Завершувала програму фестивалю анімаційна екранізація збірки оповідань видатного японського письменника Харукі Муракамі «Сліпа верба, спляча жінка». Стрічка стала режисерським дебютом для композитора П’єра Фольда й отримала відзнаку на фестивалі в Аннесі.

Картині вдалося передати ті унікальні відчуття, що виникають під час читання текстів автора. Вона сповнена дивакуватої містики, винахідливої еротики, загадкових подій та нерозкритих питань. Вже 12 вересня розпочинається обмежений прокат анімації, тож у всіх охочих ще буде шанс її переглянути.