«Поселенці» — темна історія колонізації у вражаючому дебюті Феліпе Гальвеса

З 25 липня, за підтримки Arthouse Traffic у вітчизняний прокат виходить доволі цікавий та в чомусь ревізіоністський латиноамериканський вестерн, демонструючи українському глядачу найтемніші сторінки своєї історії. Жорстока колонізація та холоднокровний геноцид корінного населення — донедавна навіть самі чилійці не знали повного масштабу катастрофи.

Сюжет

Чилі, початок XX століття. Заможній іспанський землевласник Хосе Менендез відправляє трійцю своїх прислужників в експедицію, мета якої — убезпечити свої території та худобу від зазіхань корінного населення.

Членами цієї команди стали: деспотичний британський лейтенант, кровожерливий американець та метис, який знаходиться на межі цих двох світів. Враховуючи склад експедиції, не важко здогадатись яким саме чином Менендез хотів вирішити цей конфлікт. Не буде індіанців — не буде проблем.

Творці

«Поселенці» стали повнометражним дебютом для Феліпе Гальвеса — чилійського режисера, сценариста і монтажера. Раніше його короткі метри вже демонструвались в Каннах та Буенос Айресі, але саме ця стрічка стала для автора справжнім проривом.

Акторський склад проєкту не може похизуватись зірками першої величини, але тут багато цікавих та колоритних артистів. Провідну роль майстерно виконав Каміло Арансібія, а серед другорядних персонажів можна впізнати Марка Стенлі («Гра престолів») та Сема Спруела («Білосніжка та мисливець»).

Переосмислення жанру

Класичний вестерн завжди був дещо пропагандистським жанром, який оспівував перевагу білої цивілізації над тими «дикунами», що населяли землі Дикого Заходу. Він має чіткий візуальний код: пустельні пейзажі, автентична музика, довгі статичні плани та блискавичні постріли.

Режисер бере всі ці прийоми, щоб на візуальному рівні його картина виглядала як справжнісінький вестерн, але повністю перевертає його мораль. Вбивство корінного населення тут не романтизується, а засуджується, демонструючи глядачу усі жахливі подробиці.

Жорстокість людини

Стрічка розкриває історію геноциду індіанського народу Она — одного з останніх корінних народів Південної Америки. Причому ми бачимо не лише знищення, але й знущання — жорстокість приймає тут різні форми.

Одні люди холоднокровно вбивають, отримуючи по фунту за кожне вухо мертвого індіанця. Інші віддають подібні накази, зовсім не бачачи в цьому проблеми та навіть вважаючи себе спасителями. А треті, намагаючись здаватись більш толерантними, дивляться з осудом на перших двох, але роблять те ж саме, просто в іншій формі.

Краса природи

Противагою людським жахіттям стає неймовірна краса латиноамериканської природи. Могутні хребти Анд, припорошені легким снігом. Гармонійно-заспокійливі хвилі Тихого океану. Безкраї рівнини, туманні трясовини та густі ліси, що тільки починають накидати на себе золотаве вбрання.

Вельми символічно, що місцеве населення живе в цілковитій гармонії з цими землями, приймаючи їх дари та даруючи у відповідь. Натомість «відважні» колонізатори невпинно намагаються підкорити їх своїй волі, продемонструвати свою владу та силу.

Вердикт

Картину навряд можна назвати легкою для перегляду. Так, вона тішить око мальовничими пейзажами та інтригує самобутністю форми, але разом з тим демонструє вражаючу жорстокість, яка на жаль є невід'ємною складовою загальнолюдської історії, не лише чилійської.

Феліпе Гальвес майстерно підіймає болючу, але надважливу тему, рефлексуючи та аналізуючи історичну провину своєї країни перед її корінним населенням. Один лише фінальний погляд героїні, яка є представницею тих самих Она, дає відчути цей біль краще за будь-які слова.