Рецензія на «Бідолашні створіння»

Світова прем'єра картини відбулась на цьогорічному Венеційському фестивалі, де вона отримала головний приз. Після цього були номінації на Золотий Глобус (дві перемоги в категоріях «найкращий фільм» та «найкраща жіноча роль»), а успіхи на майбутньому Оскарі майже не викликають сумнівів.

Сюжет

Белла Бакстер — творіння одночасно геніального і божевільного професора Годвіна. У тіло дорослої жінки він пересадив мозок ненародженої дитини. Вчений виховував її, слідкував за її розвитком і оберігав від зовнішнього світу.

В таких історіях завжди настає момент, коли дитині потрібно розправити свої крила і випурхнути із гнізда. Так стається і з Беллою, коли за допомоги адвоката-ловеласа вона відправляється у свою велику пригоду, щоб пізнати світ, в якому вона живе, і головне — пізнати саму себе.

Акторський склад

Кажучи про акторський склад, можна відзначити Віллема Дефо, який звично випромінює свою харизму, або Марка Руффало, якому вдалося проявити свій комедійний потенціал.
Але всіх затьмарює Емма Стоун, яка зіграла тут, чи не найкращу свою роль.

Вона на дивовижу натурально зображує дитину, яка опинилась у дорослому тілі, яка не знає нічого про цей світ і намагається його пізнати. Її щире нерозуміння загальноприйнятих норм, вільне від будь-яких кліше мислення та вчинки, що мотивуються виключно її бажаннями — Белла приголомшує своєю безпосередністю.

Аудіо-візуальний ряд

Наївна безпосередність та свобода від кліше властива всім аспектам цього фільму. Саундтрек звучить так, ніби композитор поступово дізнається про нові інструменти, експериментує з ними та досліджує світ музики з нуля.

Візуал також вражає нестандартністю та своєю унікальною красою. Вишукані вікторіанські костюми, стильні інтер'єри в стилі бароко, незвичні ракурси зйомки, естетичний еротизм та нереалістично яскраві кольори, які ніби зійшли з полотен художників-експресіоністів.

Світ картини

Світ, який досліджує Белла, являє собою химерну та дуже привабливу суміш вікторіанської епохи, стімпанку, футуризму та ар-нуво. Він показаний очима дитини, тому виглядає максимально яскраво і незвично, навіть океан і небо тут мають більш насичені та контрастні кольори.

Тут є сонячний Лісабон, де їдять паштел-де-ната, співають фаду, а фірмові трамвайчики їздять у повітрі. Холодний Париж, де кипить вогонь пристрасті, а будинки нагадують творчість видатного Антоніо Гауді. Індустріально-задимлений Лондон та піщано-кривава Олександрія.

Проблематика

Ця історія в чомусь перетинається з Франкенштейном, а в чомусь з Піноккіо. Картина демонструє процес дорослішання Белли Бакстер, процес формування її особистості, емпіричний шлях самопізнання. Вона дізнається як влаштований світ і намагається приймати його з усіма існуючими проблемами, аналізує внутрішні почуття, розкриває свою сексуальність та вибудовує власні кордони.
Не Годвін є справжнім творцем героїні, а вона сама. Фільм ще раз нагадує, що ми самі є оповідачами своїх історій.

Вердикт

Нова робота Йоргоса Лантімоса вражає глибоким змістом і приголомшує розкішною формою. Це кіно одночасно метафізично-інтелектуальне та по-щирому смішне, неймовірно естетичне та по-своєму химерне.

Воно дає свіжий погляд на звичний для нас світ і також освіжає звичний кінематограф, наче ігноруючи усі можливі кліше і створюючи свою власну унікальну, яскраву і незабутню атмосферу. Воно відправляє глядача у справжню Одіссею своїм чудернацьким всесвітом, повертаючи на декілька годин можливість дивитись на все очима дитини.