Максим Литвиненко
•
рік тому
Рецензія на фільм «Вбивця»
10 листопада на Netflix вийшов фільм «Вбивця» — нова робота режисера «Бійцівського клубу», «Сім» та «Соціальної мережі». Цього разу Девід Фінчер розповідає історію прагматичного вбивці, який помиляється під час одного з завдань.
«Дотримуйся свого плану. Передбачай, не імпровізуй. Не довіряй нікому. Ніколи не поступайся перевагою. Бийся лише в тій битві, за яку тобі платять».
Це мантра, яку кілер, у виконанні Майкла Фассбендера, повторює собі кожного разу перед тим, як ліквідувати призначені йому цілі. Тут ми розповімо, чим дивує фільм, і чому його варто побачити.
Сюжет
Безіменний головний герой працює професійним вбивцею. Він може днями сидіти на самоті, чекати жертву та ретельно розраховувати свої дії до дрібниць. Перша частина трилера від Netflix майже повністю присвячена одній сцені, де головний герой спостерігає за паризьким готелем протягом кількох днів, готуючись вбити чоловіка, про якого він нічого не знає.
«Якщо ви не здатні терпіти нудьгу, ця робота не для вас», — говорить він, наче проводячи семінар, а то й гірше — проповідь. Більшу частину цих 20 хвилин він зайнятий лише тим, що вбиває час.
Повернення Фассбендера
Головну роль у фільмі майстерно виконує Майкл Фассбендер, який не з'являвся у кіно аж з 2019 року. Його гра часто робить персонажа нерозрізненним від статуї, але у позитивному ключі.
Вбивця чекає ідеального моментя - фільм Вбивця
У своїй першій ролі в кіно за чотири роки він ідеально підходить для ролі холодного та відстороненого вбивці, який бореться з протиріччям між своїми внутрішніми думками та діями в реальному житті.
Вбивця залишається загадковим протягом всього фільму. Кілер живе за певним набором правил: ніколи не імпровізувати, слідувати плану тощо. Це було б сухо та нудно, але Фінчер представив матеріал у несподівано комічній формі.
Комічність
«Вбивця» — це ще й досить смішне кіно. Автори комічно порівнюють закадрову мову головного героя та абсурдні ситуації в які він потрапляє. Наприклад, кілер довго та детально роздумує про ідеальний постріл, а через секунду промазує. Або тоді, коли Фасбендер був впевнений, що до смерті жертви залишилося 6 хвилин, але смерть прийшла майже відразу.
Вбивця займається йогой
Режисер дивиться на протагоніста з певною іронією. Найманець лише намагається здатися геніальним перфекціоністом: насправді він емоційний і не завжди може прорахувати все до дрібниць.
У фільмі багато цікавих деталей та спостережень: скажімо, на завданнях герой постійно слухає музику, причому його робочий плейлист цілком складається з пісень The Smiths. Емоційний постпанк кумедно контрастує з тим, що відбувається на екрані, та посилює комедійний ефект.
Методична робота вбивці
«Вбивця» такий же методичний, як і його головний герой. Спочатку Фінчер детально показує глядачеві побут найманця перед завданням: герой нудьгує у закинутому офісі, слухає музику, займається йогою і лише іноді виходить на вулицю. А його голос за кадром роздумує про все на світі — професію кілера, життя, філософію.
Побут найманця перед завданням
Фінчер використовує нудьгу як інструмент: ми ніби занурюємось в голову головного героя. Втягуємось у його побут, дізнаємося про ритуали та звички. Також, розкриваємо, що робота вбивці — це не тільки екшн, а й рутинне заняття. Власне, однією з перших реплік герой заявляє, що у його професії потрібно не боятися нудьги. Цьому ж вчить аудиторію режисер.
При цьому не можна сказати, що стрічка надто повільна та не дружня до глядача. Фінчер — колишній кліпмейкер, і навіть рутину він знімає з дивовижною динамікою. Просто цей фільм не намагається активно розважати кожну хвилину, і це прекрасно.
Атмосфера фільму
Тут ми можемо знайти всі улюблені атрибути Девіда Фінчера: вицвіле зображення, апатичний герой, різкі спалахи цинічного насильства та неймовірна естетика нео-нуару. Фільм не схожий на «Сім» та «Бійцівський клуб», але «Вбивця» безсумнівно є найближчим до них, що Фінчер зняв протягом десятиліття.
Дії у стрічці зазвичай відбуваються у сутінках та повній темряві. Міста, де знаходиться герой, ми частіше бачимо з вікон офісів, квартир або фургонів. Вбивця, наче завжди існує в тіні. Тому навіть коли персонаж опиняється у Парижі, нам не показують класичні пам'ятки — а лише одну й ту ж вулицю та випадковий готель. Навіть єдина повноцінна екшен-сцена знята в темному будинку — лише у вікна потрапляє слабке світло вуличних ліхтарів.
Легко повірити, що події фільму можуть відбуватися десь поруч з нами. Фінчер показує світ організованої злочинності як паралельну реальність, що ховається від очей у перевулках темного міста та у покинутих будівлях.
Вердикт
«Вбивця» — це сухий, суворий бойовик без зайвих деталей. Він фокусується на протагоністі та на майстерності Фінчера, щоб подарувати нам дві години чистого задоволення та напруги.
Це дуже чисте «жанрове кіно», але найвищої якості. Фільм одночасно дуже простий з точки зору оповіді, так і складний з точки зору сприйняття. «Вбивця» — це стрічка, яка позбавляється кліше образу кілера та фільму про помсту, щоб запропонувати поглиблену подорож у розум серійного вбивці.
Прекрасно зрежисований, та майстерно відіграний фільм — чудове поповнення арсеналу Девіда Фінчера. Незважаючи на дещо розчаровуючий кінець, це фільм, який варто побачити.
Читати бiльше з роздiлу