Рецензія на французьку драму «Анатомія падіння»

Режисерка та визнання

Жюстін Тріє — французька режисерка, сценаристка та акторка. Це вже четверта її повнометражна робота і протагоністкою, яких завжди ставала жінка, що намагається впоратись з труднощами, які виникають в її житті. Нова картина не стала виключенням.

Прем'єра стрічки відбулась на Каннському кінофестивалі, де вона була відзначена головним призом — Золотою Пальмовою Гілкою. Потік нагород для Тріє на цьому не скінчився — Європейська Кіноакадемія назвала її переможницею у 4 головних категоріях, а номінації на Оскар ще попереду.

Акторський склад

Головну роль виконала талановита німкеня Сандра Гюллер, яку поціновувачі європейського кіно можуть пам'ятати за пронизливою драмою «Тоні Ердманн». Тріє розповідала, що створила цей образ спеціально для неї. В акторки цей рік взагалі вийшов дуже плідним, вона також зіграла у «Зоні інтересів» Джонатана Глейзера, яка отримала гран-прі в тих же Каннах.

Окремих компліментів заслуговує Майло Мачадо-Грейнер, який втілив у життя чуттєвий і драматичний образ сина, та, звісно, ж песик Мессі, який також отримав свій приз «Пальмовий пес».

Сюжет

«Анатомія падіння» — це побутово-судова драма. Головна героїня, яку зіграла Сандра Гюллер, є письменниця, що живе зі своєю сім'єю у віддаленому альпійському будиночку. Живе, здавалося б, щасливо, поки одного дня її син не знаходить тіло батька, що випало з вікна третього поверху.

Оскільки інших свідків не було, підозри падають саме на протагоністку і починається судовий процес, предметом якого стає не стільки падіння тіла, скільки поступове падіння відносин подружжя.

Основна тема

Так, під судово-детективною обгорткою ховається саме історія про відносини. Про те, яку роботу виконують і яку відповідальність несуть обидві сторони. Про те, чим вони жертвують і на які компроміси йдуть. Про те, як важко зовнішнім поглядом оцінити весь той внутрішній впорядкований хаос, що зазвичай існує в сім'ї.

Саме тому вирок залежить від показань сина, бо тільки він, як член родини, і як той, на чиї плечі впадуть наслідки всього цього, має право судити. Символічно, що він має вади зору, бо правосуддя завжди сліпо.

Саундтрек

Хоча суд і виносить вирок, але неоднозначність зберігається до самого кінця, що витончено підкреслюється саундтреком. У ньому часто повторюється одна і та сама композиція Шопена, проте кожного разу з якимись новими варіаціями, метафорично кажучи, що об'єктивної правди тут не існує, а всі сторонні погляди на сімейне життя суб'єктивні.

Головною темою загиблого чоловіка стає інструментальна версія треку «P.I.M.P.» відомого репера 50 Cent, яка, ніби ще раз підкреслює фундаментальні розбіжності між подружжям.

Висновок

Фільм цілком заслуговує свої нагороди. У ньому є інтрига і напруга, хоча, по суті, це розмовна драма. В ньому піднімаються теми, які актуальні зараз і будуть актуальні завжди. Стрічка талановито написана і талановито поставлена. У ній прекрасні акторські роботи і живі персонажі, кожному з яких хочеться співчувати.

Після перегляду в голові залишається купа думок, як про саму історію, так і про те, як майстерно Жюстін Тріє вдалось її розповісти.