Рецензія на «Полум’яне небо»

На перший погляд, легка та сонячна пригода, яка насправді досліджує глибинні почуття та одвічні пристрасті.

Світова прем'єра картини відбулась на Берлінському кінофестивалі понад рік тому. Українські глядачі вперше побачили її в рамках фестивалю «Нове німецьке кіно» восени та лише зараз вона повноцінно з'являється на великих екранах.

Режисер

Крістіан Петцольд — німецький режисер, сценарист і театральний постановник, важливий представник кінематографа Берлінської школи. Його фільми є постійними учасниками основної програми Берлінського фестивалю, де він був нагороджений гран-прі та відзнакою за найкращу режисуру.

У біографії Крістіана є ще одне досягнення, особливо приємне українцям — його зв'язок з Одеським кінофестивалем. У 2016 він представив на заході ретроспективу своїх робіт, а у 2017 році — очолив міжнародне журі.

Сюжет

Події стрічки відбуваються одного спекотного літа у віддаленому будинку, розташованому посеред лісу на березі Балтійського моря. Коротка відпустка на лоні природи назавжди переплітає долі письменника Леона, фотографа Фелікса, студентки Наді та місцевого пляжного рятівника Девіда.

Це могла бути безтурботна літня комедія, але десь на фоні вирує жахлива лісова пожежа, розмальовуючи небеса полум'яним кольором, а у кожного з молодих людей є свої приховані проблеми.

Стиль

Кінематографу, як Берлінської школи, так і самого Крістіана Петцольда, властивий споглядальний та розмірений розвиток сюжету. В ньому відчувається бажання не стільки розповісти певну історію, скільки прожити, роздивитись її в найдрібніших деталях.

Тут мало діалогів і ще менше екшн-сцен, але безліч почуттів і сенсів сховано між рядків. Картини, які відносять до цієї культурної течії, сповнені поетичності, ніжної недосказанності та елегантних напівтонів.

Частина трилогії

Дві останні роботи режисера, кожна з яких отримала певну нагороду на Берлінале, є частинами поки незавершеної «трилогії стихій». «Ундіна», яка символізує воду, була відзначена призом Міжнародної Федерації Кінокритиків, а «Полум'яне небо», що демонструє руйнівну силу вогню, принесло автору гран-прі.

Потужність і трагізм стихій, ледь помітні емоції, ніжна клавішна музика і чуттєва гра молодої німкені Паули Бір об'єднують ці фільми, формуючи дійсно цілісне враження.

Символізм стихій

До водної стихії, яка у вигляді моря перекочувала сюди з попередньої картини, Петцольд додає вогонь. Автор метафорично порівнює його руйнівну силу з тією пристрастю та одержимістю, що наповнює кожного з героїв.

Леон заклопотаний сумнівами та переживаннями щодо своєї нової книги. Фелікс та Девід захоплені своїми кипучими бажаннями та почуттями. Всі герої настільки занурені у персональні драми, що майже не помічають неминучого наближення реальної небезпеки.

Вердикт

Стрічка майстерно відтворює атмосферу легкості літнього відпочинку. Вона ніби відправляє глядача у невеличку відпустку та дарує можливість насолодитись щоденним купанням у морі, новими знайомствами, прогулянками лісом та вечерями на свіжому повітрі.

Але разом з тим вона заглиблюється у саму сутність людських почуттів. Розмірковує над рушійною силою та трагічною небезпекою того вогню, що горить всередині кожного з нас. Вогню творчості, вогню кохання та вогню життя.