Рецензія на «Прісциллу»

А вже з 11-го картина стартує в широкий прокат.

Режисеркою виступила Софія Коппола, лауреатка Оскара та призу за найкращу режисуру Каннського фестивалю. У своїх стрічках вона любить досліджувати теми жіночого дорослішання, пошуку себе і важких відносин, тому не дивно, що її зацікавила автобіографія єдиної дружини короля рок-н-ролу.

Режисерка

Софія Коппола — американська режисерка, сценаристка та акторка, яка походить зі справжньої кінематографічної династії: її батько — легендарний режисер Френсіс Форд Коппола, дідусь — оскароносний композитор Кармайн Коппола, кузени — актори Ніколас Кейдж та Джейсон Шварцман, а племінниця Джиа Коппола теж режисерка.

Тому життєвий шлях Софії неминуче вів її у кіно, який розпочався з не надто успішної ролі в заключній частині «Хрещеного батька». Однак, режисура завжди приваблювала її більше, ніж акторство.

Акторський склад

Головну роль виконала молода американська акторка Кейлі Спейні, яку вже можна було побачити в кількох фільмах та серіалах («Погані часи в Ель Роялі», «Влада», «Мейр з Істтауна»). ЇЇ витончена гра була відмічена призом за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі, де і відбулась прем'єра картини.

Екранним партнером Спейні став Джейкоб Елорді, зірка серіалу «Ейфорія» та нещодавньої стрічки «Солтберн». Йому вдалось створити яскравий і харизматичний образ Елвіса, який гармонійно доповнює історію Прісцилли, не затьмарюючи її.

Сюжет

Прісцилла Больє — юна донька американського військового, якого переводять до Німеччини. Залишившись без друзів і звичного оточення, дівчинка приймає перше ж запрошення на вечірку, де і знайомиться з уже доволі відомим співаком Елвісом Преслі.

Чотирнадцятирічна мрійлива школярка та популярна зірка, біля будинку якого постійно чергує натовп фанаток — саме в цей момент починається їх довга історія кохання, сповнена яскравих пригод, бурхливих емоцій та скандалів.

Відносини героїв

Картина зображує Елвіса не суперзіркою, а чоловіком. Він кохав Прісциллу по-своєму, але вона потрапила в його світ ще зовсім дитям. Він дав їй дуже багато, але позбавив дитинства, нав'язав свій образ життя і візуальний стиль. Поступово він створював для себе ідеальну дружину, яка б не заважала жити на повну.

Проте це фільм не про нього, а саме про Прісциллу, про її переживання та боротьбу за самоідентичність. Звісно книга, яку вона написала та екранізація, яку вона допомагала продюсувати — суб'єктивні, але саме це і робить їх цікавими, демонструючи альтернативний погляд.

Саундтрек

Правовласники культурної спадщини короля рок-н-ролу не дали режисерці дозволу на використання його музики, але це стало тільки плюсом для стрічки. Той факт, що тут не звучить жодної пісні Елвіса, символічно підкреслює, що це кіно не про нього, а про Прісциллу.

Взагалі більшість треків, які можна почути під час перегляду, виконані саме жінками. Коппола немов дає їм додатковий шанс висловитись, шанс бути почутими.

Вердикт

Після дебюту «Незайманки-самогубці» та екранізації історії Марії-Антуанетти, фільм про Прісциллу Преслі виглядає логічним розвитком творчості авторки. Тут зберігається її фірмовий тендітно-жіночий погляд з увагою до естетичних дрібничок та внутрішніх переживань.

Картина дає можливість простежити за формуванням особистості Прісцилли від розгубленої школярки до самодостатньої жінки, яка не боїться приймати важкі рішення, і демонструє незвичний погляд на відому особистість.