«Зірка, що падає» — затишна комедія, створена одним подружжям

Світова прем'єра відбулась на фестивалі в Локарно, в одній програмі з тріумфальною «Анатомією падіння». А вже з 1 серпня завдяки компанії Arthouse Traffic картину можна переглянути в обраних кінотеатрах країни.

Творці

Домінік Абель та Фіона Гордон зустрілись у Парижі ще у 80-х. Ця зустріч стала доленосною — за наступні сорок років вони створили сім'ю, театрально-танцювальне шоу «Courage My Love», а згодом ще й почали разом знімати кіно. Найвідомішою їхньою роботою можна назвати стрічку «Дива в Парижі».

У новій картині цей вражаюче гармонійний творчий дует виступив не лише режисерами, сценаристами та продюсерами, але й зіграв всі три провідні ролі. Так, ви не помилились, двоє людей зіграли трьох персонажів. Зараз пояснимо.

Сюжет

У центрі сюжету бармен брюссельського закладу «Зірка, що падає». Він має дещо темне минуле, і схоже, що воно його наздоганяє — за ним приходить вбивця. Протагоніст, звісно, панікує, але того ж дня на вулиці зустрічає чоловіка, схожого на нього як дві краплі води.

План обмінятися з ним ролями, уникнувши таким чином смерті, приходить сам собою і здається геніальним виходом із ситуації. Проте життя не завжди йде за планом, і герою потрібно готуватись до найнеочікуваніших наслідків.

50 відтінків комічності

Стрічка являє собою самобутню і неповторну суміш «олдскульної» комедії з нуарно-містичним детективом. Проте домінуючим жанром є саме комедія, зокрема різноманітні види комедії, які чергуються один з одним.

Тут є елементи німої комедії, що нагадують картини легендарного Чарлі Чапліна, комічні танцювальні номери, потішні та чарівні в своїй недолугості герої, прекрасний діалоговий гумор, іронічна театральність і абсурдно-курйозні ситуації, що дивують і смішать одночасно.

Самобутній мікс стилів

Візуальний та музичний стиль картини оригінальний і неповторний. Однак певними своїми елементами він все ж нагадує творчість інших видатних режисерів з різних куточків світу.

Тут зустрічаються: реалістична побутовість та затишна недоладність фіна Акі Каурісмякі, насичено-яскраві кольори та абсурдно-смішні ситуації з картин видатного іспанця Педро Альмодовара, дрібка містичних сюжетних поворотів від індійця М. Найта Шʼямалана та доленосні перестрілки в стилі Квентіна Тарантіно.

Вердикт

«Зірка, що падає» дивує і веселить. Вона гіпнотизує своєю пластичністю та музикальністю, змушує реготати від чарівної абсурдності того, що відбувається на екрані, та щиро співчувати цим милим, але дещо недолугим героям.

Це не просто фільм, який підіймає настрій і забувається через кілька днів. У ньому є щось більше — пристрасний дух творчості та справжня душа, які так рідко зустрічаються у великому комерційному кіно. Саме вони роблять такі картини яскравими зірочками, що падають з кінематографічного небосхилу прямісінько в серце.